DNK RomaNa презентує нову пісню «Мить» незламному сину України, Валерію Марченко.
В цьому році йому мало б виповнитися 75 років…
«Його життя назавжди лишиться прикладом для всіх тих, кого глибоко хвилюють права українського народу » (с) Президент США Рональд Рейган.
Мить минає? Ну нехай минає!
На те й хвилина, щоб минати.
Моя і – нічия. Зникає,
Неначе хмар гінкі фрегати.
І хоч усе на світі тлінне,
І в часу пам’ять непочата, –
довіку будуть в плечах плинних
купатись зорі і дівчата.
(Перекладено Валерієм Марченком. Вірш польського поета Леопольда Стаффа.)
«Мить» – це перша пісня в нашій творчості, нарешті вдалося випустити її належним чином. Поштовхом до написання була трагічна біографія українського дисидента, перекладача, літературознавця Валерія Марченка, який був закатований КДБ, але не зрадив ні рідну країну, ні рідну мову, за яку боровся, був неодноразово засуджений за свої погляди і спротив та помер у тюремній лікарні 5 жовтня 1984 року у віці 37 років.
Знайомлячись з роботами Марченко, я натрапив на один із його перекладів на українську мову. Це була поезія польського поета Леопольда Стаффа “Мить минає…» одразу виникла ідея пісні присвяченої пам’яті Валерія – ділиться автор Роман Янчук.
Про свою боротьбу Валерій Марченко якось сказав: «Виступивши проти цілої імперії брехні, я мав одну підпору-свідомість, що ярмо — нестерпне»
Мить
(пам’яті Валерія Марченко)
Мить минає? Нехай минає!
На те й хвилина, щоб минати.
Моя і – нічия. Зникає,
Неначе хмар гінкі фрегати.
І хоч усе на світі тлінне,
І в часу пам’ять непочата –
довіку будуть в плечах плинних
купатись зорі і дівчата.
** (Перекладено Валерієм Марченком під час першого арешту. Вірш польського поета Леопольда Стаффа)
Приспів: Вийду на берег, вірші згадаю
Усіх тих поетів, яких немає,
Вони на мене дивляться з неба,
І розуміють що до потреби.
Вони на мене дивляться з неба,
Може їм щось там у Вальгаллі треба,
Як нам усе це з землі роздивиться
Досвідом ви з книжок поділіться.
Пам’ять минає? Ні, не минає!
На те вона і пам’ять , щоб не минати.
Моя і – всіх. У свідомості палає,
Неначе зграя феніксів крилатих.
У світі багато того чого змінне,
Але є і речі які непохитні!
І будуть бігти у думках вільних
Рядки українських відомих поетів.
Мить минає? Нехай минає!
На те й хвилина, щоб минати.
Моя і – нічия. Зникає,
Неначе хмар гінкі фрегати.
І хоч усе на світі тлінне,
І в часу пам’ять непочата –
довіку будуть в плечах плинних
купатись зорі і дівчата.
Вийду на берег, згадаю вірші
Щоб мій світогляд став трохи ширше.
Вийду на берег, згадаю вірші
Щоб мій світогляд став трохи ширше.
Вийду на берег, згадаю вірші
Щоб мій світогляд став трохи ширше.
Досвідом ви з книжок поділіться.