Співачка Оля Полякова представила кліп на пісню авторки та композиторки Ольги Бажани “У твоїх обіймах”.

Режисером нового відео став Алан Бадоєв. Ця робота стала першою зйомкою Алана з початку повномасштабного вторгнення країни-агресора в Україну.

Нова робота Бадоєва виконана у мінімалістичному стилі й сповнена драматичного символізму.

Для багатьох українських жінок постіль перетворилась на нескінченну пустелю… – написав Алан Бадоєв у своєму інстаграмі, анонсуючи вихід цієї роботи.

На початку кліпу глядач бачить тендітну Полякову на безмежному ліжку, яке за кілька секунд поглинає воронка.

Героїня співачки, не жаліючи сил, намагається вибратися з пастки, і коли їй це нарешті вдається, йде шукати свого коханого чоловіка на полі бою.

Порожнє ліжко в кліпі є алегорією на самотність української жінки, яку з чоловіком розлучила війна.

Історія покликана надихнути не тільки українок, які чекають своїх чоловіків з війни, але й самих військових, які завжди мають пам’ятати, що без них життя коханих людей перетворюється на пустелю.

Пісня “У твоїх обіймах”, як і нова відеоробота Полякової, демонструють ті зміни, які відбулись у творчості та образі самої артистки.

Її імідж став більш виваженим, а пісні набули глибинних сенсів.

Історія про сновидіння української жінки народилася миттєво. Сьогодні багато хто чекає своїх чоловіків з фронту.

Я переконаний, що уві сні вони зустрічаються з ними, шукають їх на полі бою, подумки стають ангелами-охоронцями своїх коханих.

Я Олю одразу попередив, що це буде дуже складний кліп, як емоційно, так і фізично.

Усе, що глядач бачить у кадрі, є абсолютно реальним, – розповідає про роботу Бадоєв.

Зйомки проходили влітку під Києвом. Спеціально для нової відеороботи режисерська команда викопала в полі велику вирву у вигляді воронки від авіабомби.

Не дивлячись на складні режисерські задачі, Полякова самостійно виконувала всі трюки в кадрі. Через що тіло артистки було вкрите порізами та синцями.

Але в результаті робота вражає своєю реалістичністю та не залишає нікого байдужим.

Не стріляй, прошу,
Я зараз не озброєна.
Душа моя оголена,
Як квітка на вітру…
Не стріляй, прошу,
В тобі бачу не воїна,
А свого коханого,
В чиї руки я впаду…

У твоїх обіймах я
Відчуваю знов, що жива!..
У твоїх обіймах я –
Квітка, що нарешті розцвіла!..
Я тану… У твоїх обіймах я
Знову стала, як колись була!
У твоїх обіймах я
Шепочу лише твоє ім’я,
Коханий!..

Не стріляй, прошу,
Бо серце й так поранене,
Коли ти залишив мене
Слідами на снігу…
Не стріляй, прошу,
Словами, ніби кулями,
У тіло моє з шрамами
Без одягу й страху…

У твоїх обіймах я
Відчуваю знов, що жива!..
У твоїх обіймах я –
Квітка, що нарешті розцвіла!..
Я тану… У твоїх обіймах я
Знову стала, як колись була!
У твоїх обіймах я
Шепочу лише твоє ім’я,
Коханий!..

У твоїх обіймах я
Відчуваю знов, що жива!..
У твоїх обіймах я –
Квітка, що нарешті розцвіла!..
Я тану… У твоїх обіймах я
Знову стала, як колись була!
У твоїх обіймах я
Шепочу лише твоє ім’я,