Пливе кача по Тисині: історія пісні, що стала реквіємом для українців починаючи з 1940-го року

Лют 21, 2024
Пливе кача по Тисині історія пісні, що стала реквіємом для українців починаючи з 1940-го року
Фото: Пливе кача по Тисині

Сьогодні українці знають пісню «Пливе кача по Тисині», оскільки вона стала відомою в 2014 року під час подій Революції Гідності, що відбувалася в Києві.

Можна вважати її неофіційним гімном-реквіємом за невинно убієнними активістами Євромайдану, які увійшли в історію під назвою «Небесна сотня».

Є декілька назв цієї пісні: “Плине кача”, “Пливе кача”, “Гей, пливе кача”, “Гей, пливе кача по Тисині”, “Пливе кача по Тисині”

«Пливе́ ка́ча по Тиси́ні…» — українська лемківська, закарпатська, тужлива народна пісня. Стала широковідома після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності. Пісня “Пливе кача по Тисині” включена до протоколу параду ЗСУ до Дня Незалежності 24 серпня 2014-го (у виконанні академічного хору ім. Ревуцького).

За свідченнями фольклориста Івана Хланти, пісню «Пливе кача по Тисині» вперше записав композитор і фольклорист Дезидерій Задор у 1940-х роках у селі Воловець Закарпатської області – Бойківщина. Була опублікована у збірці «Народні пісні підкарпатських русинів» в Ужгороді у 1944 році.

У найближчій історичній перспективі належала до репертуару воїнів УПА під час Другої світової війни та збройної боротьби 1950-х років.

Першою виконала пісню «Гей, пливе кача по Тисині» на професійній сцені у 1960-х роках солістка Закарпатського народного хору Віра Баганич, а в 1972 році записала її на платівку фірми «Мелодія».

Нове публічне життя прийшло до пісні 1986-го року: вона увійшла до репертуару львівського ВІА «Ватра» (спершу в сольному виконанні О. Білозір, пізніше в дуеті з В. Морозовим).

1988 року пісню записав канадсько-український гурт «Черемшина» і вона увійшла в альбом «Cheremshyna (volume 3)». Гурт додав до оригінального виконання Закарпатського народного хору простий вокаліз, покликаний торкнутися серця слухачів і допомогти зрозуміти біль матері, яка втратила коханого сина.

2000 року пісню включено до циклу «Наші партизани» спільного альбому Тараса Чубая та гуртів «Плач Єремії» і «Скрябін».

 

Великої популярності пісня здобула після виходу 2002 року в аранжуванні і виконанні «Піккардійської Терції» альбому «Ельдорадо».

Версія 2002 року у виконанні «Піккардійської Терції» була запропонована як реквієм під час перших панахид на Майдані Незалежності за загиблими героями Революції гідності. Композиція прозвучала у січні 2014-го, на похороні загиблого білоруса Михаїла Жизневського.

Після 10 років Революції гідності, як реквієм під час перших панахид на Майдані Незалежності в 2024 році, представив свою версію пісні “Пливе кача” відомий артист Гордій Старух.

Текст пісні

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.