Василя Стуса часто називають, “оголеним нервом / сумлінням”, а все тому, що він гостро відчував фальш, брехню, чужий біль і не міг замовчувати правду.
Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації – Василь Стус
Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка, на Вінниччині. Він був четвертою дитиною в селянській родині Семена та Їлини Стусів. Батьки мали власне господарство та землю.
Сучасники Стуса згадують, що одного разу Василеві зробили зауваження в університетській їдальні з цього приводу — щоб він розмовляв нормальною мовою.
З цього приводу між Стусом та кривдником сталася бійка.
1. Василь був вчителем української мови та літератури
У 1961-1963 роках викладав у школі №23 у Горлівці Донецької області.
“Зараз я читаю рідну мову в Горлівці, у російській, звичайно, школі. У Горлівці є кілька (2–3) українських шкіл, яким животіти зовсім недовго.
У Донецьку таких немає, здається. Отож, картина дуже сумна.
2. Був не лише поетом, а й перекладачем
Перекладав з німецької, англійської, італійської, іспанської, французької, слов’янських мов.
3. Міг стати лауреатом Нобелівської премії
Українська діаспора намагалась висунути Василя Стуса на здобуття премії з літератури, але не встигла завершити всі процедури.
4. Двічі був ув’язнений за антирадянську діяльність
Влада відправила його у табори Пермського краю та Мордовії. Сумарно за обидві справи йому присудили 23 роки примусових робіт, позбавлення волі, заслання.
Багато своїх віршів поет передавав на волю через листи, однак до рук отримувачів доходила лише мала частина, решту конфісковували. Однією з найбільших літературних втрат Василя Стуса є збірка “Птах душі”. У ній налічувалося близько 300 оригінальних і перекладних творів. Доля цієї збірки достеменно невідома.
5. Помер у концтаборі
Обставини смерті досі викликають питання. Офіційна версія — зупинка серця, але є припущення про те, що його вбили. Спочатку був похований у Росії, на кладовищі колонії, потім його тіло перевезли до Києва та поховали на Байковому кладовищі. Помер Василь Стус у ніч із 3 на 4 вересня 1985 року в таборі села Кучино, Пермської області. На той час йому було 47 років.
6. Книгу з документами про кримінальну справу проти нього, “Справа Василя Стуса”, заборонили за позовом Віктора Медведчука
Це перший український поет, з книгою про якого сталась така пригода за часів незалежності.
7. Про Василя Стуса відзняли фільм “Заборонений”
Хоч критикам він не дуже сподобався, та від молодого українського кінематографа поки не варто очкувати шедеврів. Важливо те, що такий фільм в принципі з’явився.
8. “Хто проти тиранії, встаньте!”
4 вересня 1965 р. під час прем’єри фільму “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова у кінотеатрі “Україна” підвівся та звернувся до присутніх у кінозалі зі словами: “Хто проти тиранії, встаньте!”. І підвівся увесь зал. Це була акція протесту проти арештів української інтелігенції.
9. Поет полюбляв грати в шахи та футбол.
У студентські роки він навіть був капітаном студентської футбольної команди.
Музика також була частиною улюблених занять.
10. Після закінчення школи Стус хотів стати журналістом та вступити до Київського університету.
Однак 16-річному Василю відмовили навіть у розгляді документів, мовляв, неповнолітній. З несправдженою “київською” мрією Стус повернувся до Сталіно і вступив до Сталінського державного педагогічного інституту на філологічний факультет (згодом історико-філологічний). Його спеціальність за дипломом: українська мова, література та історія. І це в часи, коли радянська влада всіляко намагалася утискати все українське!
БІЛЬШЕ ПРО ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СТУСА:
– сайт-музей “СтусЦентр”, створений Дмитром Стусом. Тут зібрано біографію поета, його цитати, твори, фото, відео. Також окремо можна послухати вірші Василя Стуса, зачитані ним самим;
– короткометражний фільм “Палімпсест” (2014) режисера Романа Веретельника за мотивами однойменної моновистави Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса;
– радіоверсія моновистави (2021) за творами Василя Стуса у виконанні актриси Галини Стефанової;
– документальна кінотрилогія “Просвітлої дороги свічка чорна” (1992);
- фільм “Заборонений” (2019), режисер Роман Бровко;
– документальний фільм “Ваш Василь” (2019);
– книжка “Василь Стус: життя як творчість”, авторства Дмитра Стуса.