YARMAK FT. TOF заспівали про нову епоха, але старий біль та незмінну любов у пісні “МОЯ КРАЇНА”.
Незважаючи на всю складність моменту, я щасливий жити серед таких прекрасних людей, які приречені на перемогу!
На пісні 22 виросли сотні тисяч воїнів і борців, які сьогодні захищають нашу країну,
сподіваюсь, ця пісня допоможе на світлих цінностях вирости новому поколінню,
яке розбудує нашу прекрасну державу до рівня однієї з кращих в світі!
Так плине час – в пам’яті кадри кривавих стежин
Вона пройшла вже крізь вогонь і крізь кіптяву шин
Режим хотів в ній задушити свободи зачаток
Вона з роками стала жінкою серед дівчаток
Поламати волю, вбивати, прийшли дикі примати
Полягала вати спати відразу, бо тут з кожної хати
Люди дістають гармати, це наша розплата, кате
Сміливих воїнів з нас виховала земля-мати
В нас не забрати те що по праву належить
Біль нестерпний, та вона робила вигляд ніби просто нежить
Казали всі – змирись, врятує тільки ампутація
Вона йшла до кінця, тримавши міцно мапу нації
Через страждання і руйнації
Через бомбардування, через страх, евакуації
Ця помста відчувається у всіх на рівні фібрів
Щоб душу нашу вбити, в вас нема таких калібрів
Смерть і горе – ваша віра, ви пухлина цього світу
Ми вбваємо злого звіра, щоб жили у мирі діти
Вона та, хто чорта поховає в домовині
Ще у світі гордо скажуть – Слава Україні
Моя країна не впаде на коліна
І в моїм серці ти навіки єдина
І не завадить нам ніхто волею напитись
Як пощастило в Україні мені народитись
Як пощастило мені жити серед Прометеїв
Країна воїнів, борців, митців і волонтерів
Ті хто поліг сидять десь тихо там собі на хмарці
Чекають виродків, що грілись на гуманітарці
Ви нам не рідні, ніби покручі підкинуті
Вас доля неминучи дожене, і з часом згинуть ті
Безславні морди, ви всі демони раби
Ваша домівка брудний мордор, Боже хто ж вас породив
І скільки тих синів, що потікали по Європі
Та є з ким нам за честь сидіти в одноу окопі
Азов, ЗСУ, ССО, група копів
Від ворога залишиться тут тільки дим та попіл
Це Вам біси за Стуса, за Бандеру, Чорновіла
Нехай вся наша доля нелегка і чорно-біла
За Бучу, за Ірпінь, дітей застрілених в потилицю
Десятки поколінь, одвічну лють в собі носили цю
Ми ще пройшли з тобою тільки пів дороги
Ми вже з тобой поплачемо на святі перемоги
Всіх воїнів вшануємо і славу їх помножимо
Ми ще брат, заспіваємо, як тільки переможемо